Генетично змінені діти. Як ми навчились переписувати ДНК людини. CRISPR

Уявіть собі, [музика] що ви сидите у

клініці, а лікар вам каже: "У вас буде

хлопчик високий, блакитноокий, з

ідеальним метаболізмом, без схильності

до депресії, прокачений імунітет.

Замовлення підтверджено. Очікуйте на

результат за девть місяців. Уявіть, що

це не фантастика. А Китай, 2018 рік. Я

[музика] Катя. І сьогодні поговоримо про

генетичне редагування Кріспер та питання

етики і соціальної нерівності.

Беремо біологію, додаємо трохи хімію,

перемішуємо з технологіями і виходить

щось, [музика] чого боїться Ватикан,

фінансує Дарпа і про що мріє Ілон Маск у

вільний час. Генетичне редагування, це

про здатність змінювати наші гени,

основні інструкції, за якими будується

кожна клітинка тіла. І ці гени не просто

колір очей чи чи лізе в політику. Це

інструкції для того, як працює наш

мозок, серце, імунітет. Гени вирішують,

що нам дістанеться: тромбоз [музика]

чи новенька тесла. Тепер уявіть, ми

навчились ці гени редагувати. Вилучити

ген, що викликає спадкову сліпоту,

замінити дефектний фрагмент ДНК, щоб не

було серцевої вади. А ще трохи

підтягнути інтелект, силу, витривалість.

Звучить як апгрейд Sims версії Homo

Sapiens. Але давайте чесно, людство вже

давно грається з природою. Ми вирощуємо

курку, яка не літає, собаку, яка

виглядає як хом'як і банан без насіння.

Генетичне редагування - це просто

наступний крок. Тільки тепер ми

підходимо до найбільшого боса, людини.

На сьогодні є два основних типи

редагування: соматичне, зміни лише для

тіла конкретної людини. Наприклад,

лікуємо хворобу у дорослої людини і

герлінове гермінативне. Зміни, які

передаються потомству. Тут уже ми

змінюємо не просто життя людини, а всіх

її майбутніх дітей. Починається цілий

космос запитань: де межа між лікуванням

і вдосконаленням? Хто вирішує, які гени

погані, [музика] а які модні? І що, як

через 10 років з'ясується, що ми

вилікували ген відповідальний за

[музика] емпатію? Генетичне редагування

- це не просто інструмент, це влада.

Влада переписувати майбутнє ще до того,

як воно народилось. А тепер подумайте,

чи довірили б ви світові, де існує

TikTok, можливість редагувати геном

людства? Окей, генетичне редагування -

це як редагування файлів у Microsoft

Word. Тільки замість реферату ваші

майбутні діти. Але ж потрібен

інструмент, правда? І ось тут на сцену

виходить наш головний герой Кріспер

КАЗ9. Кріспер - це не просто

абревіатура. Це як магічні ножиці, якими

можна вирізати конкретний ген і вставити

інший. Відкрили його не чаклуни, а

реально круті жінки-науковиці Дженніфер

Дудна і Емануель Шарпентє. [музика] І

знаєте, коли вони показали цю технологію

світу в 2012 році, світ просто завис, бо

вперше в історії ми отримали інструмент,

який може дешево, швидко і точно

змінювати ДНК. Як це працює? Є КАЗ9,

ензим, який працює як ножиці.

Є РНК навігатор, який каже цим ножицем:

"Іди [музика] сюди, ось тут треба

порізати". Після різання ми можемо

вставити що завгодно, хоч ген

флюоресцентного білка від медузи. Тепер

що можна зробити з кріспе? Вилікувати

спадкові хвороби. Кістозний

фібросорвидну клітинну анемію, м'язову

дистрофію. Ті, які раніше були вироком.

Створити ідеальні сільськогосподарські

культури. Буряк, який не хворіє, або

рис, який не боїться спеки. зробити

імітацію еволюції, але за два дні, а не

за 2 мльни років. Або отут увага змінити

людину і навіть ще не народжену. Тут

починається все найцікавіше, бо ми вже

навчилися лікувати, але ж завжди

знайдеться хтось, хто захоче покращити.

[музика] І якщо є технологія, якою можна

щось зробити, хтось обов'язково це

зробить. Пам'ятаєте, як з атомною

енергією: Ейнштейн, теорія, відкриття,

бах, і через 30 років Хіросіма. Кріспер

- це так само, але з нашими генами. Чому

всі кажуть, що це технологія з

потенціалом змінити світ? Бо вона

дешева, достатньо точна та доступна. Вже

є DIY набори для кріспер удома. Ніби

набір: "Зроби сам хом'яка, що

світиться". Але є нюанс. Те, що це

доступно не означає, що це етично і не

означає, що ми знаємо всі наслідки. Бо

коли ми ріжемо і клеїмо ДНК, це не як

монтажу TikTok. Тут не буде відмінити

дії. [музика] Тут наслідки на покоління

вперед, на все людство. І помилка в коді

може вартувати не лайку, [музика]

а життя. І от поки частина світу сидить

і дискутує, чи ми маємо право таке

робити, інша частина вже почала у

повному [музика] серйозі. Китай і перші

ГМО діти. Звучить як назва трилера. І

головним героєм є Хедзнкуй, той самий

персонаж, який побачив Кріспер і такий:

"А чому б не вписати своє ім'я в

історію?" Або принаймні Вічна слава. І

кілька років тюрму. У 2018 році Хе

оголосив на весь світ: "Я створив перших

у світі генетично модифікованих дітей,

двінят. Їх звали Лулу і Нана, [музика] і

вони вже народились". Усі вчені,

біоетики і навіть дикі теоретики з мов

одночасно висловили колективне фе, тому

що цього не мав робити ніхто. [музика] А

він зробив. Що він зробив конкретно? Він

використав кріспер, щоб вимкнути у

ембріонів ген CCR5, той самий, через

який [музика] вірус ВІЛ проникає у

клітини. Ідея звучить благородно:

зробити [музика] дітей стійкими до Віл,

але на практиці це як вирішити, що якщо

у тебе трохи чухається рука, то краще її

ампутувати про всяк випадок, бо,

по-перше, не було жодної медичної

потреби це робити. Батько мав ВІЛ, але

ризику не було. По-друге, ген CCR5 має

ще купу функцій, і ми не до кінця

знаємо, що станеться, коли його

вимкнути. І по-третє, [музика]

експеримент провели на людях без

належної етичної перевірки, живих дітях,

що потім ходитимуть по світу і навіть не

знатимуть, чим вони відрізняються від

інших. Що далі? Наукова спільнота

зірвала з крісел. Китайське керівництво

відхрестилося від нього. Хе засудила на

три роки тюрми за незаконну медичну

практику. А діти Луло і Нана, де вони

зараз? Що з ними? Як на них вплинуло це

редагування, ніхто не знає. Реальні діти

з відредагованим ДНК. Живі, не в

лабораторії, не в тестах, у пологовому

будинку. І найголовніше, це означає, що

поріг перейдено. Це більше не питання, а

чи можемо ми? [музика] Це питання: а хто

наступний? Багаті впливові технологічні

держави США, Саудівська Аравія, всі

[музика] мовчки дивляться і рахують,

коли вже буде безпечніше і дешевше, щоб

можна було офіційно запустити [музика]

дизайнерських дітей. Ось тут ми виходимо

в дуже слизьке поле. Бо як тільки ми

кажемо: "А давайте покращимо людину",

одразу виникає питання: а яка людина не

покращена? [музика] Що ми вважаємо

нормою? Хто вирішує, які гени хороші, а

які для утилізації? І тут [музика]

питання: де тут різниця між лікуванням і

модифікацією? Якщо ми прибираємо ген, що

викликає хворобу - це лікування. А якщо

додаємо ген, [музика] який покращує

пам'ять - це вже вдосконалення. Але що,

якщо погана пам'ять - це теж свого роду

порушення? Або низький зріст, або

схильність до депресії, або бути не

генієм? Давайте чесно. Коли людина

отримує можливість щось покращити,

[музика]

вона не зупиняється на лікуванні. Ми

хочемо, щоб було не просто не боляче, а

ще й супер. Ми знову повертаємось до

старого, як світ [музика] поняття

євгеніка. Бо щойно ми починаємо

оцінювати людей не за особистістю, а за

геномом, ми автоматично відкриваємо

двері до світу, де ідеальний ген стає

новим стандартом. І це вже не медицина,

це генетична кастова система. Це питання

не тільки науки, а й філософії, моралі,

релігії, бо треба дуже чітко розуміти,

лікування - це боротьба з хворобою. А

вдосконалення - це боротьба з

нормальністю. І коли нормальність

починає вважатись дефектом, ми

потрапляємо у страшну пастку. Якщо ви

думали, що кріспер - це про науку,

майбутнє і щасливих дітей із гарною

[музика] шкірою, то вітаю в темному куті

лабораторії. Євгеніка - це не нова ідея.

Вона стара, як людська манія,

контролювати все на світі. Це концепція

про те, що деякі гени кращі за інші. що

можна і треба вибраковувати неякісних

людей, щоб покращити генофонд нації. І

це не вигадка фільмів жахів, це

реальність XX століття. У США в 1920-30х

роках Євгеніка була на рівні державної

політики. Стерилізація розумово

відсталих, морально деградованих і

навіть просто бідних. Бо чому б не

зробити світ трішечки чистішим? А в

Німеччині ця ідея чистоти перетворилася

на жах Голокосту. Нацисти починали не з

газових камер, вони починали з того, що

позначали неповноцінних за генетичними і

психічними критеріями, [музика]

а далі очищення суспільства. Як тільки

ми вирішуємо, що деякі життя менш

вартісні, починається [музика]

катастрофа. Так от, Євгеніка 2.0 - це не

мілітаризована диктатура. Це

корпоративний прайс-лист. Ідеальний зір

+ 3 000 $. Ген, який додає кращу

концентрацію- плюс 5 000 $. І ти,

звичайно, можеш казати: "А чому би ні?

Якщо є технологія, чому б не зробити все

можливе, щоб мої діти були щасливими?"

Але уяви, в одному класі навчаються

діти. Одні з природними генами, інші

відредаговані на максимум. І ті, хто

немодифікований, автоматично починають

вважатись [музика] дефіцитними,

другосортними, недопрацьованими. І це

вже не кіно, це реальний ризик. Бо

[музика] історія Євгеніки показує, люди

дуже швидко звикають до ієрархії. А

технології - лише інструмент. [музика]

Вони не роблять людей добрішими, вони

роблять людей ефективнішими. [музика]

Якщо ефективність вимірюється IQ,

красою, продуктивністю, ти або в топі,

[музика] або внизу. Це вже не просто

наукова фантастика. Це сценарій, які ми

самі пишемо. І питання не в тому, чи ми

це зробимо, а в тому, чи ми зможемо

вчасно зупинитись. Кріспер - це не

просто технологія, це дзеркало. Ми

дивимось у нього і бачимо себе [музика]

зі страхами. амбіціями, жагою до

контролю, бажанням бути краще, ніж є.

Хто має право змінювати людське життя

[музика] ще до того, як воно почалось?

Чи є у нас моральний обов'язок виправити

помилки природи? І чи зможемо ми

зупинитись, коли з генетичного ремонту

перейдемо до генетичного дизайну? У нас

є інструмент, який може врятувати життя

або запустити нову гонку озброєння, але

вже на рівні ДНК. І тут варто згадати

слова одного з батьків Кріспер Дженніфер

Дудні, яка сказала: "Я прокинулась

одного ранку з думкою: "Що, якщо я

випустила щось, що світ ще не готовий

контролювати?" [музика] І це правда, бо

поки ми думаємо: "А давайте зробимо

розумних дітей", природа нагадує: "А ви

взагалі справляєтесь із тими, що вже є?"

Кріспер - це як перше знайомство людства

з вогнем. Ми ще не знаємо, як його

утримати, але вже починаємо підпалювати

хмис. Може ми збудуємо цивілізацію, яка

забуде, що таке рак, Альцгеймер і

серцеві хвороби? [музика] А може ми

створимо нові форми нерівності, страху і

контролю. Але відповідь не в заборонах і

не в повній свободі. Вона у

відповідальності. Не в тому, чи можемо

ми це зробити, а в тому, навіщо? І ось

тобі фінальне запитання, яке я залишаю

глядачам. Якщо б ви могли змінити один

ген у собі або своїй майбутній дитині,

[музика] ви б це зробили і що б саме ви

обрали? Якщо відео було для тебе

цікавим, став палець догори, підписуйся

і напиши в коментарях за чи проти ти

особистого редагування людського геному.

З вами була я, [музика] Катя. І

пам'ятайте, іноді найнебезпечніші

експерименти - це не в [музика]

лабораторії, а в людській голові.

Бережіть себе і свій геном. До зустрічі

в наступному відео.